Загальні відомості      

     Площа району становить 1,2 тис. км². Населення — 53,3 тис. мешканців (2013). Межує на півночі з Ізяславським районом, на сході зі Старокостянтинівським районом, на півдні із Хмельницьким, на південному заході зсТеофіпольським, на заході з Білогірським районами Хмельницької області.Територією району течуть річкиБужок, Іква, Ікопоть, Понора, Случ, Фосата інші, тут знаходяться Кузьминське водосховище, став Пустяк. Через район проходять залізничні лінії Гречани—Старокостянтинів-1 і Шепетівка-Подільська—Старокостянтинів-1 і автошлях Чернівці—Хмельницький—Житомир. На Красилівщини досить розгалужена мережа автомобільних шляхів (понад 1000 км, з них біля 800 – з твердим покриттям). Район лежить у межах Подільської височини, на північній її околиці. Поверхня – підвищена хвиляста лісова рівнина. Найбільш підвищена частина нашого району – південна (висоти до 380 м над рівнем моря). Територія Красилівського району досить неоднорідна за геологічною будовою, рельєфом, рослинним світом, водами та ґрунтами. Саме тому окремі його частини відносять до різних природно-територіальних комплексів – сучасних річкових долин та лісових горбисто-балочних височин. Територія Красилівщини входить до лісостепового типу ландшафтів.  Район  розташований  в першій агрокліматичній зоні (вологій, помірно теплій).

З історії краю

 Найдавніші поселення на Красилівщині відносяться до VІ – ІІІ тисячоліття до н.е. і виявлені на р. Бужок біля с.Котюржинці. Поселення трипільської культури були зафіксовані біля сіл Западинці, Мала Клітна, Пашутинці, Вереміївка. Історичні землі Красилівщини входили до складу Київської Русі, після того як їх підкорив Київський князь Володимир Святославович на початку 80-х років Х століття. На той час наші землі населяли волиняни і можливо бужани. У другій половині ХІІ ст. частина сучасного нашого району входила до Болохівського князівства, а інші землі залишались під владою київського князя . В кінці ХІІ століття Красилівщина ввійшла до володінь Галицько-Волинського князівства. Після його розпаду, в 40-х роках ХІV століття Красилівщину захопило Велике князівство Литовське, в складі якого вона перебувала до 1569 року. За козацької доби в 1648-1649 роках землі Красилівщини входили до Остропільського козацького полку. Після укладення Люблінської унії наші землі перейшли під владу Польського королівства ( в складі Волинського воєводства), де перебувала до 1793 року. З 1793 року по 1917 рік наша „мала батьківщина” перебувала в складі Російської імперії. З початку вона входила до складу Ізяславського намісництва (1793-1795), потім була в складі Старокостянтинівського повіту Подільської губернії (1795-1796), і до 1917 року входила до Заславського повіту Волинської губернії. Історія Красилівського району в сучасній його адміністративній території бере свій початок від 7 березня 1923 року постановою ВУЦВК на території ліквідованих на ту дату Красилівської, Кузьминської та Чернелівської волостей було утворено Красилівський район, який увійшов до Шепетівської округи. З 3 лютого 1931 року до 26 лютого 1935 року територія району входила до складу Антонінського району. Вдруге як окремий Красилівський район був зареєстрований з 26 лютого 1935 року. У 1959 році до складу Красилівського району ввійшло 14 поселень ліквідованого Базалійського району, а в 1963 році Красилівський район розширив свою територію майже у 3 рази за рахунок населених пунктів розформованих Антонінського, Ружичанського, Чорноострівського районів та Лезніво Хмельницької міської ради. Остаточно сформувалась територія сучасного району в ході адміністративно-територіальної реформи у 1965 році. До його складу входить 1 місто, 1 селище міського типу, 93 сільських населених пункти.