Закони та їх ефективне застосування є важливою основою для запобігання насильству щодо жінок та дівчат та реагування на це грубе порушення прав людини. Акція “16 днів проти насильства”, триває з 25 листопада по 10 грудня, покликана привернути увагу на правові прогалини, які необхідно усунути, що є одним із важливих заходів запобігання, необхідних для припинення насильства щодо жінок та дівчат, яке з початком пандемії стало актуальним, як ніколи.
У всьому світі, ще до початку пандемії COVID-19, кожна третя жінка зазнавала фізичного або сексуального насильства в певний момент свого життя, переважно з боку інтимного партнера. Незважаючи на те, що 155 із 190 країн світу мають законодавство про домашнє насильство (станом на вересень 2019 року), неефективне впровадження законів, юридичні лазівки, закони, які роблять недостатньо для запобігання насильству або дозволяють винним залишатися безкарними, а також відсутність ресурсів у секторі юстиції та охорони здоров’я – це ті проблеми, які не дозволяють викорінити це ганебне явище.
У багатьох суспільствах існують глибоко вкорінені соціальні норми щодо сексуального права чоловіків та передбачуваної згоди жінок на будь-яку сексуальну активність у шлюбі. Незважаючи на феміністичні протести в XIX столітті, чоловіки мали законне право на секс у шлюбі в західній юриспруденції до 1970-х років. Проте, станом на червень 2017 року лише 77 із 185 країн мали чітке законодавство, яке передбачає кримінальну відповідальність за зґвалтування в шлюбі. З решти 108 країн 74 мають положення, за допомогою яких жінки можуть подавати кримінальну скаргу проти своїх чоловіків за зґвалтування.
Це залишає 34 країни (із 185), де зґвалтування в шлюбі не криміналізовано, а жінки не можуть подати кримінальну скаргу у випадку зґвалтування їх чоловіками. Крім того, у ряді країн досі зберігаються пункти, що звільняють винуватців від зґвалтування від переслідування, якщо вони згодом одружуються на жертві, що є вкрай дискримінаційним та суперечить стандартам прав людини.