«Не пам’ятаю жодного дня, коли він сумував, Саша умів жити так, як ніхто інший. Він був душею кожної компанії, завжди сміявся сам і намагався веселити інших. Здається, що тепер самому Богу стало сумно, і він гукнув тебе розвеселити його…», – так рік тому від імені друзів про Олександра Кшевіцького на сторінках нашої газети писала Лілія Галицька. «Шевика», як його жартома називали друзі, забрала війна. Його життя обірвалося 7 лютого 2016 року у госпіталі м. Сіверськодонецька від отриманих травм у боях неподалік с.Трьохізбенка, що на Луганщині. Йому було лише 27.
Цього ж дня рік потому жителі села Радісне, звідки родом Олександр, зібралися біля місцевої школи, де на його честь встановили меморіальну дошку. Це вже друга пам’ятна дошка на приміщенні школи.
«Я низько вклоняюся вам за ваших синів, за наших героїв! Вони віддали найцінніше, що мали – життя. За наш з вами мир, за свободу нашої країни, – звернулася до присутніх на мітингу голова райдержадміністрації Ніла Островська. – І наш з вами священний обов’язок пам’ятати і шанувати наших героїв. Дорогі діти, пишайтеся тим, що ви навчаєтеся в школі, де провели свої шкільні роки наші Віктор і Олександр. Будьте гідними наших героїв!»
Віктор Садовець та Олександр Кшевіцький були випускниками Радіснянської школи. Тепер портрети загиблих воїнів щоранку зустрічатимуть школярів – для сім’ї ж й місцевої громади про них залишилася тільки пам’ять. «Ми в неоплатному боргу перед нашими героями. Хотілося б, щоб ми виконали усе, заради чого вони воювали і загинули. Хочу висловити свої співчуття батькам і подяку, що виростили таких гарних синів!», – сказав голова районної ради Василь Пасічник.
Хвилиною мовчання та покладанням квітів присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів. Очільники району, начальник управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Олена Заїка, голова Щиборовецької сільської ради Іван Болюх разом із рідними Олександра Кшевіцького також відвідали могилу воїна.
