Як перевірити, чи існує заборона виїзду за межі України?
Українці все частіше про всяк випадок намагаються перестрахуватися та перевіряють можливу наявність заборони на виїзд за кордон щодо них. Найчастіше така зацікавленість викликана банальним острахом після розповідей, підслуханих у транспорті, переказів знайомих або є наслідком телевізійних фейків. Проте трапляються непоодинокі випадки, коли така перевірка дійсно необхідна, аби не потрапити у неприємну історію.

Причиною обмеження виїзду за межі України можуть стати:
непогашений кредит,
борги по аліментах,
штрафи за комуналку,
податковий борг.

Кому можуть тимчасово обмежити виїзд з України:
громадяни України, які обізнані з відомостями, що становлять державну таємницю (їм повідомляють про строки обмежень);
особи, до яких застосовано запобіжні заходи (тобто які перебувають під слідством);
особи, засуджені за вчинення кримінальних правопорушень (коли є вирок);
особи, які ухиляються від виконання зобов’язань, покладених на них судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню;
особи, які перебувають під адміністративним наглядом Національної поліції.
Набули розповсюдження випадки заборони виїзду за кордон боржникам банків та неплатникам аліментів. Така заборона накладається вже після винесення судового рішення про стягнення боргу, як правило, у разі невиконання рішення. Якщо існують такі зобов’язання, перед плануванням відпустки за кордоном є сенс перевірити свою наявність чи відсутність у так званому stop-листі прикордонної служби.
Згідно з чинним законодавством обмеження виїзду за кордон проводиться не лише за рішенням суду. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець може встановити тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Як перевірити, чи є заборона виїзду за кордон?
Державна прикордонна служба України надає таку інформацію за письмовим запитом із зазначенням таких реквізитів: прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання (місце перебування), реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає звернення (запит) (для фізичної особи-заявника), а у разі звернення представника фізичної особи за наявності письмової згоди від особи, стосовно якої запитується інформація.
Звернення з вказаних питань необхідно подавати особисто або направляти письмово (запечатане у конверт) на адресу головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (поштова адреса: вул. Володимирська, 26, Київ, 01601).

Конвенція ООН про права дітей.
Сьогодні ми нагадаємо основні права дітей, які закріплено Конвенцією ООН, яку до речі підписала й Україна.
Ключовою ідеєю цієї конвенції є визнання дитини самостійної, повноцінної і повноправною особистістю, що володіє всіма правами і свободами та безумовний пріоритет інтересів дитини перед потребами держави, суспільства, сім’ї, релігії.

Серед основних принципів, які проголошує Конвенція Прав Дитини:
За кожною дитиною, незалежно від того, в якій країні він народився, залишається право на власну гідність, моральне, духовне та фізичне розвиток.
Всі неповнолітні діти рівні у своїх правах, вони не можуть бути скасовані, принижені або ущемлені.
Діти повноправні громадяни своїх країн, яким державою надається громадянство, а батьками ім’я.
Четвертий принцип включає розвиток, соціальний догляд і медичну підтримку.
Діти з фізичними або психічними відхиленнями повинні бути забезпечені особливою турботою і увагою.
Батьки і держава, чиїми громадянами вони є, повинні забезпечити турботу про дітей.
Сьомий принцип передбачає надання безкоштовного навчання. Держава повинна забезпечити оптимальні умови для навчання, прищепити принципи відповідальності і корисності суспільству.
Права дитини позиціонуються як першорядні в питаннях отримання будь-якої допомоги.
Неприпустима будь-яка експлуатація і жорстоке поводження, залучення до робіт, що приносить шкоду розвитку і здоров’ю.
Право на мирне життя, в якій саме дорослі повинні навчити взаєморозуміння та поваги до інших людей незалежно від раси, віросповідання і національності. Категорично заборонено вирощувати расову або соціальну ненависть, адже люди у всьому світі рівні.

ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ:
Батьки в свою чергу мають цілий перелік обов’язків серед яких й забезпечення деяких прав дітей.
Умовно можна виділити такі основні обов’язки батьків:
Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов’язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Ці обов’язки закріплено статтею 150 Сімейного кодексу України.
Отже знання прав дітей та обов’язків батьків дає розуміння, що Захист дітей має на увазі безумовну повагу до дитини та їх прав.

Незважаючи на те, що інститут прописки ліквідували уже доволі давно, багато наших відвідувачів не бачать різниці між цими двома поняттями. 

1. Реєстрація місця проживання/ Прописка: визначення понять.
Реєстрація місця проживання це спосіб повідомлення держави про місце проживання особи, встановлення офіційної адреси.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У випадку, якщо особа проживає у двох або більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
Кожній особі: громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, державою гарантовано право на вільний вибір місця проживання. Людина сама обирає собі місце проживання і тільки ставить державу про це до відома, реєструючи своє місце проживання. Але варто пам’ятати, що реєстрація місця проживання є обов’язковою.
Прописка це назва ліквідованої паспортної системи, введеної в колишньому СРСР в 1932 році.
Паспортна система колишнього СРСР була запроваджена з метою регулювання потоку сільського населення до міст, тобто це був метод державного контролю міграції, при якому громадянам заборонялося вільне переміщення по країні. Її головний принцип жорстка прив’язка до постійного місця проживання. У 2001 році радянське поняття Прописка, Рішенням Конституційного Суду України від 14 листопада 2001 р. 15-рп/2001р., було визнано неконституційним і змінено на Реєстрація місця проживання.

2. Чим поняття прописки/реєстрації місця проживання відрізняються і чому не варто їх ототожнювати?
Адміністративно-дозвільний інститут прописки передбачав значні обмеження та був однією з умов функціонування тоталітарного радянського режиму: прописка у вигляді штампу у внутрішньому паспорті, видавалася у дозвільному порядку, тобто, за розсудом начальника місцевого відділу внутрішніх справ. Лише вона служила підставою для проживання, отримання житла, роботи, медичної допомоги, отримання доступу до інших соціально-економічних процесів. Також дозволялося прописувати тільки близьких родичів.
Дозвільність у системі прописки, існування якої була встановлена у Постанові Ради Міністрів СРСР 677 від 28 серпня 1974 року, приводила до обмежень прав людини. Прописка мала дозвільний порядок, який обмежував права людини волевиявленням чиновника. Прийняття Конституції України у 1996 року, яка найціннішим визначила життя людини, її здоров’я, честь, гідність, дотримання права і свободи людини і громадянина, започаткувало реформування інституту прописки в Україні.
Що ж стосується інституту реєстрації, то власник приватизованої чи кооперативної квартири, приватного будинку має право на підставі власного волевиявлення зареєструвати будь-якого громадянина (навіть не з числа його близьких родичів), без жодних обмежень. На відміну від прописки, реєстрація носить повідомний характер і не обмежує свободу пересування людини. Ця діяльність проводиться з метою обліку міграції населення, для встановлення точної кількості осіб, що проживають на певній території, а також виявлення основних шляхів їх переміщення.
У жодному разі ці два поняття не варто ототожнювати-це різні державні інститути, в основі яких лежать діаметрально протилежні принципи: прописка метод жорсткого державного контролю, заборона вільного переміщення по країні, реєстрація місця проживання гарантоване державою право на вільний вибір місця проживання.

P. S. Ще кілька фактів про реєстрацію місця проживання.
Кожна держава значною мірою зацікавлена в тому, щоб мати інформацію про те, які особи проживають або перебувають в певному населеному пункті. Ця інформація постійно необхідна органам міграційної, фіскальної служби, судам тощо. Реєстрація місця проживання є ключовим інструментом державного управління, такого як: організація виборчого процесу, наповнення місцевих бюджетів, здійснення соціальних виплат, здійснення судочинства, військова служба, надання низки адміністративних послуг.
Відповідно до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, особа зобов’язана протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання, батьки зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.
Зверніть увагу! місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з батьками, а у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків.
Для реєстрації місця проживання особі: громадянину України, іноземцю чи особі без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, слід пам’ятати, що підставою для реєстрації є право власності на житло.
Якщо особа не є власником житла, зареєструватись вона зможе лише за згодою власника. Винятком є реєстрація місця проживання дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків (одного з батьків), у цьому випадку не вимагається документи, що підтверджують право власності на житло або згода власника житла.
Для військовозобов’язаних громадян України потрібно оформити військово-облікові документи, відповідно до вимог Постанови КМУ від 07.12.2016 921 Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних.
Цікавим є випадки, коли купивши житло з’ясовується, що попередній власник ще досі зареєстрований у ньому. В такому випадку на підставі договору купівлі-продажу житла новий власник має право зняти його з реєстрації місця проживання.
Реєструючи своє місце проживання ми не лише вносимо інформацію до реєстру територіальної громади та відповідних документів, до яких вносяться відомості про місце проживання, а й реалізуємо свої права, гарантовані державою.

Доброго дня! Прошу Вашої консультації з приводу виконання судових рішень. Яку відповідальність несуть особи, які ухиляються від виконання судових рішень?

З повагою, Олексій Мироненко

Чинне законодавство України передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду.

Як реалізується адміністративна відповідальність?

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Далі, після розгляду звіту, суддя своєю ухвалою може накласти на керівника суб’єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто від 38 429 грн до 76 840 грн.

Хто такий суб’єкт владних повноважень?

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Позивач може ініціювати питання про накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень?

Так, питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді.

Чи можна не виконувати рішення, якщо  органом (особою)  сплачено штраф?

Ні, сплата штрафу не звільняє від обов’язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. 

Як реалізується кримінальна відповідальність за невиконання судового рішення?

Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню може каратися штрафом або позбавленням волі.

ПРОТЕ! Якщо такий злочин вчиняє службова особа, то до видів покарання додається ще й заборона обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.  Мета  призначення такого покарання є недопущення особи до певних посад чи до певної діяльності, щоб ця особа не могла використовувати свою посаду для подальшої злочинної діяльності та вчинення нових злочинів.

Кого можна притягти до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду?

  • Особу, проти якої прийнято та винесено певне рішення із зобов’язанням утриматись від певних дій або, навпаки, вчинити їх.
  • Юридичну особу (в особі її посадової особи, яка виступає від її імені та в її інтересах).
  • Службову особу, яка відповідно до повноважень повинна була вчинити дії по виконанню судового рішення або завдяки своїм повноваженням мала можливість перешкодити останньому.

А яка процедура притягнення до кримінальної відповідальності?

За наявності ознак злочину в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів із зверненням – поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону. За наявності такого звернення правоохоронний орган зобов’язаний порушити кримінальне провадження.

Куди звертатися за більш детальною консультацією та роз’ясненнями?

Якщо у вас залишились питання з цього приводу, будь ласка, телефонуйте до контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за номером 0 (800) 213 103, цілодобово та безкоштовно в межах України. В центрах та бюро надання безоплатної правової допомоги по всій країні ви можете отримати юридичну консультацію та правовий захист.