Сьогодні пам’ятний день — 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.
Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій…».
Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.
Минуло понад півтора століття, однак дана подія не стерлася з пам’яті шанувальників великого Кобзаря. Щороку 22 травня українці йдуть на могилу поета, до його пам’ятників, щоб ще і ще раз вшанувати генія української і світової літератури.
Сьогодні, 22 травня, голова Красилівської РДА Василь Кравчук, голова районної ради Василь Пасічник, керівник апарату РДА Світлана Олексійчук зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку, щоб покласти квіти та вшанувати пам’ять великого Кобзаря.
