Відмороження, як відомо, настає від впливу низьких температур на тканини організму. Особливо небезпечне поєднання високої вологості та рвучкого холодного вітру, за такої погоди можна зазнати відмороження навіть за температури близької до 0°С, якщо, до того ж, мокрі одяг та взуття. Має значення також пониження опірності організму внаслідок перевтоми, виснаження, кровотечі, голодування, алкогольного сп’яніння. Сприяють відмороженню хвороби судин та периферичних нервів, особливо діабетичні, раніше перенесені відмороження, понижена больова й тактильна чутливість під час різних неврологічних захворювань, тісне взуття, одяг тощо. Найчастіше замерзають пальці рук і ніг, а також ніс, вуха і щоки. Серед усіх випадків холодової травми – найбільше уражень кінцівок, вух, носа.
Категорично не можна «грітися» на морозі алкоголем. При його прийомі відчуття тепла оманливе. Алкоголь розширює судини шкіри і людина набагато швидше втрачає тепло тіла.
Розрізняють два періоди гострого прояву відмороження – дореактивний та реактивний. Дореактивний може тривати від кількох годин до однієї доби. Ділянка відмороження терпне, пече. Шкіра при цьому буває блідою або синявою. Больова та чутливість до дотику знижені. Після нормалізації температури шкіри та відновлення її функції починається реактивний період. Кінцівка теплішає, шкіра червоніє, далі з’являється біль та набряк м’яких тканин.
Існує така класифікація відморожень: І і II ступінь – поверхневі, III та IV – глибокі.
Відмороження І ступеня виникають від нетривалої холодової дії; порушення кровообігу та живлення мають зворотний характер. Колір шкіри синявий, інколи уражені ділянки набувають мармурового забарвлення. Після зігрівання відновлюється функція кінцівки, больова та тактильна чутливість збережені.
За відморожень II ступеня утворюються пухирі, наповнені прозорою рідиною. Шкіра навколо них бліда, після зігрівання – рожева із синявим відтінком. Пухирі можуть утворюватися на другий або третій день після обмороження. Після розкриття пухирів на шкірі з’являються виразки, больова та тактильна чутливість зберігаються. Порушений кровообіг відновлюється через кілька днів, епідерміс злущується та через 8-10 днів шкіра набуває попереднього вигляду.
III ступінь відмороження характеризується розвитком змертвіння шкіри та підшкірної основи. Шкіра уражених ділянок набуває багряно-синявого забарвлення, рано виникають пухирі, наповнені кров’янистою рідиною, больова чутливість відсутня, тактильна також. Через кілька днів з’являється сухе або вологе змертвіння тканин з утворенням демаркаційної лінії, яка відділяє змертвілу тканину від живої. Після відторгнення струпа наступає заживлення із поступовим утворенням виразних рубців.
Під час IV ступеня відмороження настає змертвіння і глибоких тканин. Шкіра синявого кольору, інколи з мармуровим відтінком, розвивається набряк м’яких тканин. Поступово починається суха або волога гангрена, демаркаційна лінія з’являється через 12-14 днів. З початком відторгнення змертвілих ділянок тканин можуть виникати різні ускладнення: абсцес, флегмона, остеомієліт, тромбофлебіт, тривало незагоювані рани тощо. Відмороження та тривалі переохолодження можуть бути причиною схильності до різноманітних судинних захворювань, виникнення невритів, трофічних виразок.
Крім гострого, буває хронічне відмороження, яке частіше виникає за підвищеної вологості та температури близької до 0°С. Повторні та нетривалі переохолодження зумовлюють зміни шкіри у вигляді звуження судин, порушення живлення тканин. За клінічною картиною хронічне відмороження подібне до відмороження І ступеня: шкіра холодна з синявим відтінком, больова та тактильна чутливість збережені, інколи дещо знижені, місце ураження свербить, терпне.
Перша допомога при відмороженнях найчастіше надається на місці пригоди. Побілілі щоки, ніс, вуха, відігрівають просто на вулиці, розтираючи уражену ділянку коловими рухами. Не слід розтирати відморожених частин тіла снігом, оскільки дрібні крижинки можуть подряпати шкіру, що призводить до інфікування рани та різних ускладнень, тому найкраще розтирати вовняною рукавичкою, хутряним коміром чи сухою фланеллю до почервоніння і появи поколювання.
При відмороженні кінцівок, потерпілого переводять у тепле приміщення, дають йому гарячий чай, каву. Взуття та одяг обережно знімають, якщо є можливість, поміщають уражені ділянки тіла у ванну з температурою води 17-18°С. Масажуючи уражену кінцівку протягом однієї години, поступово підвищують температуру води до 32-36°С. Масаж починають від пальців вгору. Під час масажу необхідно потерпілого змушувати ворушити пальцями, щоб швидше відновився кровообіг. За повного відігрівання шкіра стає яскраво-рожевою, з’являється біль. Відморожену ділянку тіла обережно витирають, протирають етиловим спиртом, накладають суху пов’язку, бажано стерильну.
У потерпілих з II ступенем відмороження в умовах лікувального закладу, пухирі обробляють 70% етиловим спиртом, у стерильних умовах видаляють пухирі, на поверхню рани накладають пов’язку з антимікробними засобами.
За тяжких і значних обморожень ІІІ і ІV ступеня уражене місце закривають стерильною пов’язкою і невідкладно транспортують до лікарні.
Тривала дія низької температури на людину може призвести до патологічного охолодження з порушенням функції життєво важливих органів – замерзання. Цьому передують голодування, перевтома, алкогольне сп’яніння та інші несприятливі фактори. Розрізняють три стадії замерзання: адинамічну (температура тіла 30-32°С), ступорозну (температура тіла 20-30°С) та судомну (температура тіла нижче 20-30°С). При зниженні температури тіла нижче 25-22°С спостерігається різко виражене порушення серцевої діяльності, врятувати хворого практично неможливо. Перша допомога полягає у зігріванні хворого в умовах теплого приміщення. Його роздягають та розтирають тіло 70% етиловим спиртом, дають чай або каву, якщо збережений ковтальний рефлекс. Після надання першої допомоги хворого перевозять до спеціалізованого стаціонару.
Усім хворим з відмороженнями обов’язково проводиться профілактика правця.
Основні помилки
Помилка перша. Розтирати снігом чи вовняною рукавицею. Це неправильно: схоплена холодом шкіра стає тендітною, втрачає свою еластичність і будь-який механічний вплив може пошкодити її.
Помилка друга. Людей з відмороженими частинами тіла раніше радили відігрівати в гарячій воді. Це теж помилка. Різкий контраст температур не додасть здоров’я, а до пошкодження шкіри цілком може довести, навіть більше – до зупинки серця. Тому замерзлу або відморожену людину правильніше буде помістити у ванну з теплою водою температури людського тіла ( 36-37 градусів).
Помилка третя. Не можна відразу ж змащувати відморожені ділянки тіла коров’ячим маслом чи свинячим салом або іншими жирами. Масляний шар замазує шкіру й замуровує в ній холод, що проникнув усередину.
Оскільки подітися йому нема куди, він просувається далі усередину тіла. Таким чином, руйнівна дія холоду триває, навіть якщо людина вже перебуває в теплому приміщенні, а отже площа тіла, уражена морозом, збільшується. Отож спочатку потрібно вигнати холод з тіла – відігріти в теплій воді або змазати уражені ділянки спиртом (не втирати його (!), а саме змазати, облити, нанести, злегка торкаючись долонею). Уже потім, коли весь мороз із тіла піде, тоді навіть потрібно змастити шкіру живильними мазями, щоб допомогти їй швидше відновитися.
Помилка четверта. І тепер нерідко прилиплий на морозі до металевих предметів язик відливають окропом, а потім дивуються – звідки пухирі взялися? Звісно ж – від опіку. Чому народ вирішив винайти такий рецепт, догадатися важко, бо відомо, що температура замерзання й плавлення води – 0 градусів. Тобто достатньо полити прилиплу шкіру водою кімнатної температури, щоб вона відлипла від металу без додаткових пошкоджень.
Помилка п’ята. Це найулюбленіший народний рецепт – на морозі вживати алькогольні напої “для зігріву”. Зрозуміти можна, але простити ні. Справді, під впливом алкоголю кров біжить швидше, але разом з тим від алкоголю розширюються судини і все вироблене для обігрівання організму тепло вилітає “як у трубу”. Зігрівання оманливе. До речі, досвідчені туристи ніколи не гріються горілкою, а тільки гарячими першими стравами або гарячим чаєм.
Помилка шоста. Часто доводиться бачити, як люди (дорослі й діти) на морозному повітрі прикривають ніс і рот вовняним шарфом. Дія неправильна. Видихуваний пар просочує шарф і під впливом морозного повітря він перетворюється в крижану кірку. Повітря, яким тепер дихає людина через охолоджений шарф, стає ще більш крижаним, і носоглотка не встигає його нагріти до потрібної температури і як результат – застуда.
Помилка сьома. Ця неправильна дія стосується маленьких дітей. Як зазвичай виводять малят на прогулянку? Просто – одягли тепліше й вивели. А ось ніс перед прогулянкою почистити забули. На жаль, більшість батьків цю вкрай необхідну процедуру не роблять. А треба б. Вдихуване через ніс холодне повітря зігріється й не завдасть шкоди, а повітря, яке проходить через рот, мине “природну грубку”, проникне усередину й призведе до хвороби. Тому носові проходи обов’язково мають бути вільними (як у дітей, так і у дорослих).
Помилка восьма. Надягти кілька пар вовняних шкарпеток. Це теж неправильно. По-перше, у здавлених кінцівках порушується кровообіг. По-друге, зникає повітряна подушка, яка є бар’єром для холоду. І ноги замерзають швидше й сильніше, ніж в одній парі шкарпеток, але не стиснуті з усіх боків.
Помилка дев’ята. Виходити на морозне повітря відразу ж після гарячого душу й випитого чаю теж є великою помилкою. Це прелюдія до замерзання й відмороження. Розширеним від гарячого судинам потрібно дати час звузитися й тільки потім іти на вулицю. Тобто хвилин через 30-40, не раніше.
Помилка десята. Взагалі не потрібно виходити на вулицю в сильний мороз без гострої потреби.