Будь-яке переслідування та знущання над людиною — злочин, а коли йде знищення людей за національною ознакою – це геноцид. Тотального винищення в роки Другої світової війни зазнали євреї та роми, яких розстрілювали та закатовували фашисти в концентраційних таборах. Голокосту — геноциду єврейської раси в роки Другої світової війни, піддалися понад 6 млн євреїв.
27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Саме в цей день у 1945 році радянська армія звільнила в’язнів концтабору Освенцим (Аушвіц-Біркенау).
В цей день по всій Україні та за її межами проводяться заходи з вшанування пам’яті безневинно закатованих фашистами представників єврейської нації.
27 січня 2020 року в селах Манівці та Росолівці Красилівського району відбувся поминальний захід вшанування пам’яті загиблих євреїв, а також мільйонів усіх тих чоловіків, жінок, дітей, у яких страшний Голокост забрав право на життя. До пам’ятного знаку та братських могил жертвам Голокосту відбулось покладання квітів за участю заступника керівника апарату — начальника відділу персоналу апарату райдержадміністрації Світлани Олексійчук, заступника голови Красилівської районної ради Миколи Білика, бібліотечних працівників центральної бібліотеки Красилівської міської ради.
Голокост – шрам на серці людства.
Пригадуючи сторінки історії варто відмітити, що з початком окупації у липні 1941-го усіх, хто мав єврейське походження та мешкав у найближчих до Красилова населених пунктах, зігнали в гетто у містечку Кульчин. Територію обнесли колючим дротом, а всіх бранців змусили носити на одязі мітку: жовті шматки матерії з синьою зіркою Давида. Згодом їх перевели в табір у селі Манівці. В братських могилах у місцях розстрілів покояться тіла мирних людей будь-якого віку, чиєю єдиною провиною в очах гітлерівців було те, що вони були євреями.
Додатковою болем був той факт, що протягом багатьох років після закінчення 2-ї Світової Війни загиблі тут люди були по суті забуті всіма, лише залишаючись в пам’яті їх рідних.
За загальними оцінками, жертвами масового знищення євреїв під час Другої світової війни, разом з 4,5 млн дорослих, стали 1,5 млн дітей.
«Голокост, що призвів до винищування однієї третини євреїв і незліченних жертв з числа представників інших меншин, буде завжди служити всім народам застереженням про небезпеки, що таять у собі ненависть, фанатизм, расизм і упередженість», — йдеться в резолюції ГА ООН. Ініціаторами ухвалення документа виступили Ізраїль, Канада, Австралія, Росія і США, а їх співавторами — ще понад 90 держав.
Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби наступні покоління зберегли пам’ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду і охороняти, як пам’ятки історії, місця, де відбувалися масові вбивства євреїв.
24 травня 2018 року на скорботному місці в селах Манівці та Росолівці Красилівського району відкрили пам’ятний знак жертвам війни. За ініціативою створення пам’ятника до Хмельницької ОДА звернулися потомки Красилівських, Кузьминських та Кульчинських євреїв, що проживають за кордоном. Саме завдяки їхній фінансовій допомозі стало можливим проведення повної реконструкції всіх трьох братських могил, що знаходяться в селах Манівці та Росолівці.
У двох нелюдських акціях 1942 року — в липні і вересні (напередодні Рош hа-Шана), — було знищено від 4500 до 4800 євреїв Красилівщини. Дивом уціліло лише кілька в’язнів Красилівського і Кульчинського гетто: Фаїна Грубер, Бася Тенцер та Аркадій Вайнер.
Пам`ятати і не повторювати помилки минулих поколінь – це те, до чого ми маємо прагнути. Всі люди різні, але всі – рівні. Всі люди однаково мають право на життя, незалежно від національності, кольору шкіри чи віросповідування. Доброта та милосердя, толерантне ставлення один до одного – це те, що робить людину людиною.
Пам’ять про Голокост необхідна нам, щоб наші діти ніколи не були жертвами або байдужими спостерігачами проявів ворожнечі. Тепер, коли Голокост відходить у минуле, нинішнє покоління має продовжити естафету пам’яті, відстоювати гідність людини і докладати зусиль до недопущення ґеноцидів і злочинів проти людяності.
Голокост нам треба пам’ятати,
Адже пам’ять – то є наша совість.
Помилок таких не допускати,
Не писати геноциду повість.
Процвітай і слався, Україно мила!
Кращого життя ти, вірю, гідна,
В об’єднанні й мирі наша сила!
А вона нам зараз так потрібна!
Для багатьох народів незалежна Україна стала батьківщиною. Мир і злагода — це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.
