25 листопада 2017 року в м.Красилів відбулись церемоніальні заходи з нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном, пшеничні колоски та свічки до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні.
Відзначення 85-их роковин Великого Голоду керівники району та міста, громадськість міста розпочали молебнем за загиблими під час голодоморів у Свято-Троїцькому храмі УПЦ Київського Патріархату, який провів настоятель храму, благочинний Красилівського району УПЦ КП отець Миколай. Присутні в храмі у спільній молитві пом’янули всіх невинно убієнних жертв голодоморів в Україні, помолились за упокій їхніх душ.
Жалобний захід „І пам’яті свіча не згасне”, проведений в районному будинку культури, став наступним серед церемоніальних заходів в цей день. Перший заступник голови райдержадміністрації Дмитро Склонний, міський голова Ніла Островська, заступник голови районної ради Микола Білик, представники релігійних конфесій району, жителі міста та району, учнівська молодь мали змогу переглянути фото та відеоматеріалами про причини, перебіг і наслідки штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців, свідчення очевидців тих страшних подій, прослухати декілька жалобних літературних та музичних композицій, хвилиною мовчання вшанувати усіх не відспіваних й не оплаканих жертв голодоморів.
Далі усі присутні у залі колоною вирушили до пам’ятника Жертвам голодомору 1932-1933 років та політичних репресій, де настоятель Свято-Троїцького храму благочинний Красилівського району УПЦ КП отець Миколай, настоятель Церкви Рівноапостольного Князя Володимира УГКЦ отець Ігор та настоятель Парафії Пресвятого Серця Ісуса Римсько-Католицької Церкви у м. Красилів отець Матвій провели спільну панахиду за загиблими від голоду. На завершення учасники жалобних заходів поклали квіти, колоски та лампадки до пам’ятника Жертвам голодомору 1932-1933 років та політичних репресій, вшанувавши таким чином пам’ять жертв геноциду українського народу. Покладанням колосків із жита та пшениці до пам’ятника Жертвам голодомору 1932-1933 років та політичних репресій, запалюванням свічок та лампадок присутні вшанували пам’ять про загиблих під час Голодомору.
Довідково:
Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомор 1932 – 1933 років, історія не знає. У цей скорботний день ми найчастіше згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид проти українського народу. Голодомор – це жахлива сторінка історії нашого народу, на якій чорними літерами записані мільйони загиблих душ. Ще й до сьогодні спогад про страшний голод в Україні – незагоєна рана, невичерпаний біль, непрощений злочин. «На світі — весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не грають, сидять на дорогах. Ноги тонесенькі, складені калачиком, і великий живіт між ними. Голова велика і похилена лицем до землі. А лиця майже й нема — самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом…Безкінечно одна пісня-стогін… Ні від кого не вимагаючи: ні від мами, ні від тата, а так, у простір, у світ — одне: «Їсти, їсти, їсти». «Щодня на цвинтар вивозили мертвих десятками… На деяких возах були ще живі, вони рухалися і стогнали дорогою, дорогою до могили»…Це — далеко не найжахливіші спогади очевидців Голодомору. Вони — із самої першої Книги-меморіалу, яка вийшла 91-го року, одночасно з отриманням Україною незалежності. В багатотомній «Історії УРСР», яка була видана в 84-му році, про 33-й рік — про рік масового і ретельно спланованого вбивства українців голодом, безсоромно писали як про щасливий рік підвищення добробуту селян. Але правда пробила собі дорогу до людей. Ще в 1953-му було доведено, що українців було піддано саме геноциду: відбулося масове знищення українського селянства, яке зберігало українську культуру, мову і традиції. Мало місце нищення української інтелігенції як мозку і розуму нації. Чорна лихоліть страшного голодомору прокотилася і нашою рідною Красилівщиною. За період незалежної України була проведена кропітка робота по дослідженню тематики Голодомору та вдалося з’ясувати, що у свої тенета голодна смерть забрала близько 600 жителів нашого району: Тільки протягом 1932-1933 років загинула п’ята частина сільського населення України. За різними оцінками голодомор забрав від семи до десяти мільйонів жителів. Як відмітив Президент України Петро Порошенко, багато країн та низка міжнародних організацій офіційно визнали Голодомор геноцидом. В такій історичній закономірності Голодомор — це ніщо інше, як прояв багатовікової, гібридної війни, яку Росія веде проти України! Чи то забирають хліб з нашої землі, чи то ту ж землю поливають «градами», — мета одна і зрозуміла’’. В цей день ми традиційно запалюємо свічки в пам’ять жертв Голодомору. Молимось за багатомільйонний небесний легіон українського люду. Світлі душі невинно убієнних українців тут, незримо поруч з нами. Нехай пам’ять про усіх невинно убієнних згуртує нас, живих, додасть нам мудрості і наснаги для зміцнення власної держави на власній землі.
