З метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства Указом Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року третя неділя травня встановлена Днем пам’яті жертв політичних репресій.
В цей день ми згадуємо кожного, хто став жертвою політичних репресій часів більшовицького режиму, був ув’язнений у концтаборах або засланий на далекі безлюдні землі. Згадуємо знищених радянською владою селян, розстріляну інтелігенцію, закатованих патріотів…
Отже, 19 травня 2019 року в Красилові заступник керівника апарату — начальник відділу персоналу апарату райдержадміністрації Світлана Олексійчук, міський голова Ніла Островська, заступник голови районної ради Микола Білик, працівники адміністрації, районної та міської рад, хвилиною мовчання та покладанням квітів до Пам’ятного знаку «Жертвам Голодомору 1932-1933 років та політичних репресій» вшанували пам’ять жертв політичних репресій.
Коротка історична довідка:
За роки радянської влади мільйони людей стали жертвами свавілля необмеженої влади комуністичного режиму, зазнавши необґрунтованих репресій за політичні, релігійні переконання, соціальні та національні ознаки. Непоправних втрат зазнало і українське суспільство. Під переслідування потрапили представники національної інтелігенції, органів влади, внутрішніх справ, військовослужбовці, керівники підприємств, установ та організацій, селяни різних прошарків, представники національних меншин. Перша хвиля масових репресій проти інтелігенції в Україні пройшла в 1929-1930 роках одночасно з початком примусової колективізації та розкуркулення. Масштабною спланованою акцією радянського керівництва став голодомор 1932—1933 років, жертвами якого стали за різними даними від 6 до 8 млн. чоловік. Пік політичних репресій – так званий „великий терор” – припав на 1937 – 1938 рр. Районні і міські відділи НКВС (народного комісаріату внутрішніх справ) за складеними списками заарештували тисячі людей, а „трійки” заочно виносили їм вироки про розстріл чи довготермінові строки ув’язнення. Сталінські директиви вимагали шукати скрізь „ворогів”. Людей провокували доносити, брехати… Чорне безжальне лихо сталінських політичних репресій охопило і нашу рідну Красилівщину. 20 вересня 1937 р. заарештували й дали 10 років таборів місцевому колгоспнику Федору Безсмертному, а слюсаря Красилівського цукрового заводу Григорія Поплавського звинуватили у тому, що він служив у польських легіонерах в Красилові; красилівчанина Меркурія Молодих репресували за те, що оженився на дочці куркуля, який проживав у нього тощо. У жорнах репресій перемелювалися долі не тільки рядових громадян. Ворогами народу у 1937 р. було названо і віддано до суду: секретаря райкому партії Томка, завідуючого районним відділом освіти Леоніда Федину, голову райвиконкому Огія, завідуючого райфінвідділом Люшневського, завідуючого районним відділом зв’язку Андрійчука, директора Чернелівської МТС Пундика, завідуючого райземвідділом Савиру, кузьминського парторга Вовкотруба. Така ж доля спіткала і першого секретаря Красилівського райкому партії Нестора Ковальова, якого надумано оголосили активним учасником контрреволюційної організації і засудили до розстрілу. У 1938 р. репресували: третього секретаря райкому Пастуха, тимчасово виконуючого обов’язки голови райвиконкому Романова, заступника завідуючого заготзерно Белінську Олену та багатьох інших. Репресували і відомого своїм жорстоким ставленням до так званих «ворогів народу», начальника районного відділу НКВС Гершкевича. Ряд істориків вважає, що з усіх союзних республік колишнього СРСР найжорстокіших репресій зазнала Україна. Загалом із січня 1935 р. по червень 1941 p. у СРСР було репресовано 19 мільйонів 840 тисяч осіб. Стосовно України, то прямі людські втрати в УPCP від репресій у 1927— 1938 pp. становили щонайменше 4 млн. 400 тисяч осіб. Репресії проти „інакомислячих” громадян тривали аж до розпаду СРСР. Після хрущовської „відлиги” масові розстріли в’язнів припинили. Але залишалися катування у в’язницях, психлікарнях, таборах особливого режиму, каторжні роботи, вислання за межі країни. За розмахом знищення населення власної країни комуністичний терор не знає собі рівних у світовій історії. ВІН залишився в пам’яті людства під назвою Великого Терору. Ця величезна трагедія, масштаби якої ми усі разом усвідомлюємо сьогодні. Скільки всього загинуло за час політичних репресій у нашому Красилівському районі, достовірно невідомо – всі сліди цього злочину ретельно приховувались, документи знищувались. Але настав час, коли ми змогли увіковічити страждання нашого народу, наших співвітчизників у ті страшні роки.
